Кіндрат Панасович Булавін сотник бахмутської козачої сотні, пізніше військовий отаман донських козаків, очільник народного повстання проти Московського царства.

Дата народження і місце народження невідомі, орієнтовно друга половина XVII ст. станиця Трьохізбенка (сучасна Луганська обл.).

Наприкінці 1680-х Булавін брав участь у походах проти кримських татар, очолюючи загін донських козаків.

У 1705 козаки під командою Булавіна зайняли Бахмутські соляні промисли, перед тим захоплені царським урядом, і почали варити сіль самі. Ізюмський полковник Щуст подав скаргу в Адміралтейський приказ.

Приводом до початку бойових дій стало прибуття на Дон карального загону князя Юрія Долгорукого, для розшуку і повернення втікачів. Коли загін полковника став на ніч у Шульгинському містечку, козаки на чолі з Булавіним напали на карателів. Загін карателів (близько 1000 чіл.) був розгромлений, а князь Долгоруков і всі офіцери були убиті. Так у ніч на 9 жовтня 1707 року почалося повстання. Булавін вирушив на Запорізьку Січ, де уклав із запорожцями таємний союз - «друг за друга стоять твердо і радеть одностайно».

Постійною резенденцією Булавіна була спочатку фортеця Кодак. Пізніше прихильники Булавіна на лівому березі Дніпра, коло Звонецького порогу, заснували укріплення типу Січі. Саме звідси Булавін відсилав свої універсали. У березні 1708 року запорожці-булавинці штурмували московський гарнізон в Новобогородицькій фортеці, хотіли взяти Самарь.

Царський уряд, передбачаючи небезпеку, вирішив придушити повстання на самому початку: 20 000 солдатів регулярних військ рушили від Тули під начальством князя Д. М. Голіцина, незабаром корпус цей разом з вірними царю донськими козаками був відданий під начальство князя Василя Долгорукого, брата убитого Юрія Долгорукого. Ранньою весною 1708 р. Булавін зосередив біля річки Міус усі свої загони та здобув перемогу над отаманом донських козаків Лук'яном Максимовим. Після чого повсталі відрубали голову отаману Максимову з чотирма старшинами, задушили п'ятого - Єфрема Петрова, і зібравши Коло проголосили Булавіна військовим отаманом.

Уряд, одержавши звістку про поразку отамана Максимова й успіхи повсталих, на додаток до 20-тисячного загону Долгорукова кинув проти повсталого Дону нові каральні загони - генералу Бахметеву, з його бригадою, було наказано поспішити до Черкаська. Карателі по шляху палили станиці, не щадили ні старих, ні малих.

На ріці Куртлак Долгоруков напав на 15-тисячний загін повсталих козаків, очолюваний Хохлачем, і розсіяв їх. Жорстокість карателів була такою великою, що в полон було узято тільки 143 чоловіка, а інші були перебиті, крім деяких, що врятувалися втечею. Майже одночасно інший загін, під начальством полковника Кропотова і Гуліца, розбив ущент отамана Драного.

Вісті про невдачі швидко досягли Черкаська і козача старшина, що турбувалася про свої животи, вирішила діяти. 18 липня 1708 року козаки під проводом обраного ними старшини, Іллі Зерщикова, напали на отаманський будинок Булавіна. Булавін з 11 відданими йому людьми захищався запекло, але побачивши, що будинок почали обкладати очеретом з метою підпалити його, застрелився з пістоля (згідно з іншими даними був убитий в бою). Усіх його захоплених у Черкаську сподвижників відправили до Москви, а труп Булавіна відвезли до Азова і там, після відсічення голови, підвісили.

Рух був остаточно придушений на початку 1709 року. Підсумком його було насамперед масове винищування козацтва. Військо Донське втратило частину своїх земель і цілком потрапило під владу московського царя. А станиця Трьохізбенка втратила свій статус та привілеї.